різні погляди мовознавців на будову мови

Природа і сутність мови. Що таке мова? Здавалося б, на це запитання можна дуже легко відповісти, бо кожен із нас користується мовою в повсякденному житті і вона є для всіх звичайним явищем, над природою якого пересічні люди не замислюються. Однак відповісти на це просте запитання непросто. І хоч спроби такі було зроблено ще вченими давніх Китаю, Індії, Греції та Риму, й донині однозначного розв'язання цієї проблеми немає. У науці відомі три погляди на природу мови. Одні вчені розглядали мову як біологічне явище, другі - як психічне, а треті - як суспільне.

1. Хто з мовознавців першим висловив припущення про вплив мови на мислення: а) А. Шлейхер; б) Ф. де Соссюр; в) Л. В. Щерба; г) В. фон Гумбольдт. 3. Хто є автором гіпотези лінгвальної відносності: а) Е. Сепір, Б. Уорф . Основні й проміжні рівні мови. Різні погляди мовознавців на будову мови. 1. Склад і внутрішня організація єдиного цілого – це: а) система; б) структура. 2. Хто є автором теорії ізоморфізму: а) Л. Єльмслєв; б) О. С. Мельничук

•Самостійна робота з «Загального мовознавства». •Тема:Роль мови у процесі пізнання. Гіпотеза лінгвальної відносності Сепіра-Уорфа. •Тема: Основні й проміжні рівні мови. Різні погляди мовознавців на будову мови. •Б. Завдання 1. Конспект першоджерела. •Завдання 2. Таблиця. Виконала Студентка 2 курсу Факультету сходознавства Групи Пперс 16-13 Набокова Анастасія Сергіївна. Київ — 2014. Тема: Знаковість і одиниці мови. Мова і несловесні засоби спілкування. Тест 1. 1.

Індійські мовознавці вперше здійснили спробу класифікувати звуки за фізіологічним принципом, відкрили морфологічний закон словоформи як структури, розробили теоретичні проблеми лексико-морфологічного принципу класифікації слів на частини мови, виділивши імена і дієслова, а також багато іншого. Найвідомішим представником індійської філологічної школи вважають Паніні, який жив у 4 столітті до н. е. «Мови — це утворені зі звукової матерії природні організми, до того ж найвищі з усіх; вони . Морфологічний тип (клас) мови визначається будовою слова, яке може виражати значення («корінь») і ставлення («суфікс»).

Зв’язок мовознавства з етнографією зумовив виникнення окремої науки – етнолінгвістики, яка вивчає мову в її стосунках до культури, а також взаємодію мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у функціонуванні й еволюції мови. Суто практичний характер має зв’язок мовознавства з археологією – наукою, що вивчає історичне минуле людського суспільства за виявленими при розкопках пам’ятками матеріальної культури. Археологи знаходять стародавні предмети, а мовознавці розшифровують на них написи. Дуже прозорим є зв’язок мовознавства з літературознавством. Мова є першоелементом літератури, її .

З цього питання існують різні думки. Одні вчені вважають мову суспільним, соціальним явищем, інші відносять його до явищ біологічним, треті - до психічних. У сучасному вітчизняному мовознавстві існує широко поширена думка, згідно з яким мова є суспільним явищем. Положення про суспільну природу мови знаходить відображення в наведеному вище визначенні мови як найважливішого засобу людського спілкування. При цьому береться до уваги загальновідома істина про те, що немає і не може бути мови без людини, поза людським суспільством. Ще І. І. Срезневський в роботі "Думки про історію російської мо.

О. Потебня видатний український мовознавець. Філолог, основоположник психологічного напряму в слов'янському мовознавстві. Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв'язок мови та мислення тощо. Член-кореспондент Петербурзької академії наук з 1875 р. Майже все творче життя мовознавця було пов'язане з Харківським університетом. Потебня розглядав питання історії української мови та української діалектології у зв'язку з відповідними аспектами російської мови. Обидві мови вчений вважав нащадками однієї, спільної в минулому (давньоруської) мови-предка.

Видатні українські мовознавці. Зачинателем нової української літературної мови став І.П. Котляревський, який увів до літератури багату, колоритну, мелодійну, співучу народну розмовну мову. Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Гргоривича Шевченка, який з непереврешною майстерністю розкрив красу і силу українського слова. Отже, серед великої кількості вітчизняних мовознавців я розглядатиму детальніше три постаті із трьох періодів відповідно: Павловла Гнатовича Житецького, Михайла Андрійовича Жовтобрюха і Івана Пилиповича Ющука.

У статті висвітлено різні погляди мово-знавців на лінгвістичну природу прийменни-ків як елементів граматичної будови мови, про-аналізовано основні підходи до визначення статусу прийменника в системі частин мови. Ключові слова: прийменник, службове слово, лексичне значення, граматичне значен-ня, аналітична синтаксична морфема, реля-тивна функція.

дослідження поглядів мовознавців на специфіку та ознаки модальника; розкриття статусу модальних слів у сучасному мовознавстві; визначення синтаксичних структурних моделей вираження модальності у художній літературі . Вони формуються на основі різних частин мови. Досі залишається дискусійним питання, чи притаманна модальним словам номінативна функція. 1.3. Модальні слова як різновид прислівника.

Мовознавство, або лінгвістика (від лат. lingua - мова) - це наука про мову. Основні розділи мовознавства наступні. Морфологія. вивчає слова як частини мови. Синтаксис. вивчає будову і значення словосполучень і речень, а також види зв'язків, за допомогою яких слова поєднуються у словосполучення і речення. Граматика. вивчає поєднання слів у словосполученнях і реченнях.

Граматична будова мови. Володимир Олексенко Новотвори зі значенням . Мовознавець вважає, що «на відміну від критерію буденного знання – практики, критерієм знання як феномена культури служить не стільки його відповідність дійсності, скільки той факт, якою мірою ця форма знання узгоджена із загальними ціннісно-смисловими стандартами культури. З історичного погляду українська літературна належить до молодих мов. Її особливістю, що перетворилася в стійку якість, є те, що ця мова виникла на ґрунті розмовної практики, відповідно реалізуючи чуттєву, «материнську» свідомість (lingua materna), на відміну від провідних європейських мов, які втілювали владний, «батьківський» дискурс (partius sermo).

Археологія постачає мовознавству віднайдені при розкопках пам'ятки писемності, які розшифровують лінгвісти. Етнографія, яка вивчає побут і культуру народу, допомагає в дослідженні говірок. Ефективним є зв'язок мовознавства із соціологією -наукою про суспільство, бо мова функціонує тільки в суспільстві й суспільство впливає на розвиток та функціонування мови. Зв'язок мовознавства з психологією полягає в тому, що в мові відображається психічний склад, менталітет народу -носія мови, а породження і сприйняття мовлення має психічне підґрунтя.

У пропонованому посібнику в доступній для широкого читача, жвавій і цікавій формі викладено основне коло проблем загального мовознавства: мова як знакова система і її відмінність від інших знакових систем, походження людської мови, її будова й особливості функціонування, взаємозв'язок мови й мислення, мови й суспільства, мови й культури, класифікація мов, систем письма тощо. Як і в усіх інших науках, і зокрема гуманітарних, у сучасному мово­ знавстві існують різні погляди вчених на факти і явища мови, є різні напрями досліджень. Передмова для мовознавців. Коли я закінчив писати цю книгу, я ще не знав, як краще назвати її.

Історія мовознавства. Мовознавство Давнього Риму не залишило оригінальних праць. Римські мовознавці переповідали погляди давньогрецьких учених. Внесок римських мовознавців у граматичну теорію полягає в тому, що вони вивели з частин мови член (артикль), якого немає в латинській мові, ввели вигук, відкрили новий відмінок — аблятив і числівники поділили на кількісні та порядкові. Вивчаючи ораторське мистецтво, вони глибоко досліджували і стилістику на всіх мовних рівнях (фонетичному, морфологічному, лексико-семантичному, синтаксичному, а також на рівні тексту).

Біографія Юрія Шевельова. Мовознавчі погляди вченого. Юрій Шевельов був насамперед мовознавцем. Оскільки в короткому нарисі важко перелічити всі галузі слов'янського мовознавства, в яких він працював, я зосереджу увагу на найважливішій тематиці. Ще у Швеції Юрій Шевельов дійшов висновку, що білоруська мова витворилася внаслідок злиття двох різних діалектних груп, чим поставив під сумнів шахматовську концепцію “давньоруської мови” та її розпаду на три східнослов'янські мови, б'ючи в її найслабше місце. Погляди Чикаленка на розвиток літературної мови. реферат [65,0 K], добавлен 19.04.2012. Основні періоди розвитку української літературної мови.

Серед українських учених другої половини ХІХ ст. почесне місце належить Павлові Гнатовичу Житецькому, праці якого, присвячені зокрема історії української мови, не втратили своєї наукової значущості до наших днів. Народився П.Житецький 4 січня 1837 р. у Кременчуці в сім'ї священика. Батько, Гнат Павлович, був людиною суворою, ригористичною, неговіркою. Ласку, тепло, підтримку і розраду хлопчик знаходив у спілкуванні з матір'ю. Ірина Мойсеївна, жінка проста і лагідна, знала чимало пісень, казок і приказок. Певно, саме вона прищепила синові любов до слова. Батько ж вважав, що нащадок сл.

Синтаксис мови – це синтаксична будова мови, сукупність синтаксичних одиниць та правил, які регулюють творення і функціонування синтаксичних одиниць. Синтаксис як наука – це розділ граматики, що вивчає синтаксичну будову мови, форму і зміст синтаксичних одиниць. На сучасному етапі у мовознавстві загальновизнаним є структурно-семантичний напрямок, який орієнтує дослідників на характер побудови синтаксичних одиниць та різні смислові відношення між ними. Використовуються і формально-граматичний та логічний підходи, елементи статики і динаміки, диференціації мовного і мовленнєвого аспектів.

На різних етапах розвитку мовознавства його предметом були ті чи інші реально існуючі сторони, об’єкта в залежності від рівня людських знань і характеру практичної діяльності людини. Мовознавство в цілому вивчає мову в повному обсязі її властивостей і 'функцій, її будову, функціонування та історичний розвиток в усіх формах її існування. Це й є предмет мовознавства як науки. Мовознавство — багатоаспектна (від лат. азресіиз — погляд) наука, бо її об’єкт — мова — багатоаспектне явище. Американський мовознавець Р. Якобсон налічив у мові аж шість функцій: референційну, емотивну, конативну, поетич- пу, фатичну і металінгвальну.

функціонують у мові; · застосовувати різні класифікації мов світу для визначення мовних сімей і груп; · користуватись здобутими знаннями для інших лінгвістичних дисциплін. способи мислення: · наочно-образне і концептуальне; · конкретне і абстрактне; · теоретичне, практичне, професійне. професійні, світоглядні та громадянські якості: · лінгвістична (мовна) компетентність майбутнього спеціаліста; · розвиток творчих і креативних здібностей, навичок самоосвіти; · формування таких якостей особистості, як громадянська свідомість, громадянський. 2. Природа, функції і будова мови. Мова як суспільне явище. Знаковий характер мови. Шевельов Ю. Портрети українських мовознавців / Ю. Шевельов. – К. : КМ-академія

1. Початкові уявлення про мову Мовознавство, як майже й кожна наука, має свою тривалу і повчальну історію. Уже в стародавніх переказах, легендах, міфах відбивається інтерес людини до мовних явищ, ставиться питання про те, що таке слово, як воно виникло і чому говорять різними мовами. За одним давньогрецьким переказом, люди у давні часи жили в злагоді, не мали ні міст, ні законів, говорили всі однією мовою і керувалися наказами Зевса, і тільки згодом Гермес упровадив різні наріччя і поділив людство на окремі народи. За висловом давніх римлян - Цезар може дати людині державний устрій, але неспро.

Мова – енциклопедія людського досвіду всіх попередніх поколінь. Думки, виражені за допомогою мови, збереглися на камені й глиняній табличці, на пергаменті й папері. За походженням різні мови об’єднують у певні сім’ї: угро-фінську, тюркську, іберійсько-кавказьку, семіто-хамітську, монгольську, малайсько-полінезійську, китайську, тибетську, японську (остання сім’я складається тільки з японської мови). Що стосується української національної мови, то вона належить до індоєвропейської сім’ї мов. Деякі мовознавці намагаються довести, що українська мова почала формуватися три тисячі років тому, оскільки має багато спільного з латинською, особливо на рівні граматики.